http;//petrykivsel.dp.gov.ua
Головна сторінка | Що нового на сайті ?

Архів публікацій
Петриківська сел/рада >>
Історічна довідка
Версія для друку Написати листа

До 1923 року Петриківка була центром Петриківської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії.
з 1923 року по 1962 рік – районним центром Петриківського району.
30 грудня 1962 року відбулося укрупнення районів, Петриківський район включений до складу Царичанського району.
13 грудня 1991 року Верховна Рада України підтримала ініціативу жителів селища і навколишніх сіл про відновлення Петриківського району . З цього часу Петриківка знову стає районним центром Петриківського району Дніпропетровської області.
Петриківка є самоврядною територіальною одиницею – селищем, в межах території якої територіальна громада здійснює місцеве самоврядування, має свою комунальну власність , бюджет селища та органи місцевого самоврядування.
В історичному джерелі 1772 року вказано : „ В селе, которое именоваться имеет Петровка...Петриковка...”, „....в слободе Петровка”.
Свідками сивої минувщини Петриківки є 14 курганів що височать у селищі та на його околицях. Кургани датовано У-1У тис. до н.е. та П тис. до н.е. (епоха бронзи)
У північно-східній частині селища є залишки земляних валів-української укріпної лінінї ХУП-ХУШ ст.ст.
Козацький зимівник став основою для створення села, а згодом і містечка.
Перша історична згадка про Петриківку датована 20 лютого 1772 року. Це лист кошового отамана Запорізької Січі Петра Івановича Калнишевського з військовою старшиною і товариством до митрополита Київського Преосвященного Гавриіла № 177.
23 квітня 1773 року в слободі Петрівці закладено основу Святогеоргіївської церкви, котра споруджувалася коштом кошового отамана П.Калнишевського.
22 березня 1775 року відбулося освячення Святогеоргіївської церкви.
Підтвердження козацької історії селища є поділ території на 25 сотень , назва села Сотницьке у Петриківській селищній раді.
Після ліквідації Запорізької січі Катериною П у 1775 році Петриківка стає казенною державною слободою, в якій відсутнє кріпацтво. За територіальним поділом входить до складу Азовської губернії , а після її ліквідації в 1784 році до складу Катеринославського намісництва. З утворенням у 1802 році Катеринославської губернії село стає центром Петриківської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії.
Відсутність у селі кріпацтва сприяла швидкому зростанню населення. За статистичними даними в селі проживало : 1775 рік – 1310 чоловічої статі та 1145 жіночої статі ; 1793 рік – 1757 душ чоловічої статі та 1731 чоловік жіночої статі ; 1918 рік – 36 тисяч чоловік.
Освітнє середовище в Петриківці формується з 1810 року , коли було відкрито перше 2-класне училище Міністерства освіти.
У 1810 році було відкрито цегляний трипрестольний Храм Різдва Богородиці (ще побутує назва Біла Церква). Споруда Храму є пам”яткою архітектури і знаходиться на території села Червонопартизанське.
На вільній, непокріпаченій землі продовжується розвиток притаманного козацькій культурі стилю барокко. Народне мистецтво в селі підноситься до вершин самобутності і оригінальності. Побутують народні промисли.
Барвистим, позбавленим геометричних обмежень орнаментом, корінні жителі прикрашають інтер”єр хати , особливу увагу приділяючи комину; екстерьєр , предмети домашнього вжитку, меблі.
Після реформ 60-х років Х1Х століття Петриківка стала своєрідним центром торгівлі. 4 рази на рік збираються великі тижневі ярмарки , окрім яких щотижня проводилися базарі. Торгівля велася сільськогосподарською продукцією і різноманітними товарами домашнього виготовлення (шкіряного ремесла, бондарського, деревообробного, ковальського, чобітного, шапочного , покрівельного , ткацького , мотузкового , столярного та багато іншого). Особливого поширення і розвитку набувають народні промисли : „У неї у хаті , мов у церкві” , „Хата наче писанка” – говорили про петриківські оселі. Адже не рідше 2-х разів на рік, як правило перед Великоднем та Різдвом кожна господиня прикрашала свою хату. Настінні озписи настільки міцно увійшли в побут селян , що уявити собі хату в Петриківці без розписів було просто неможливо. Кожна українка свято оберігала свою скриню , котра була її невід”ємною власністю. Оздоблені розписом скрині , переважно зеленого тла користуються неабияким попитом. Купці не лише з України , а й з Росії приїздять за скринями до Петриківки. Тому петриківські скрині Х1Х століття можна побачити в музейних колекціях Петербурга , Дніпропетровська , Дніпродзержинська, Запоріжжя , села Гоголева на Полтавщині і т.д. З поширенням паперу петриківські господині переносять на нього настінні мальовки. Паперові мальовки: килими, стьожки , бігунці , вазони залюбки розкуповуються на петриківських базарах. Розвивається витинанка. Цікавіть до нашого населеного пункту зростає. Петриківка впевнено зарекомендовує себе як своєрідний центр народних промислів.

Музейні колекції України мають унікальні зразки петриківського розпису початку ХХ століття завдяки сподвижницькій праці нашого славного краянина , історика , фольклориста , етнографа Дмитра Івановича Яворницького. Саме він першим виявив науковий інтерес до роботи петриківських майстрів , залюбки приїздив до них з папером і фарбами , замовляв малюнки , спостергав за роботою. В 1911 і 1913 роках Яворницький направляє до Петриківки у командировку молоду художницю Євгенію Костянтинівну Евенбах , яка виконуючи доручення вченого збирає і копює зразки настінних розписів.(Дніпропетровський історичний музей і.Яворницького , Дніпропетровський художній музей , інститут фольклористики та етнографії ім.М.Рильського НАН України, Національний музей декоративно-прикладного мистецтва (м.Київ) , музей етнографії народів Росії (м.Петербург).
Буремні події 1 світової війни і Української революції не оминули і Петриківку.Наслідком подій стало встановлення в селі радянської влади.
У 1926 році в селі засновується артіль вишивальниць „Вільна селянка” Роботи вишивальниць прикрашали ВДНГ СРСР у 1939 році.
Вчитель Петриківської середньої школи Олександр Федосійович Статива сприяв популяризації петриківського розпису, забезпечив участь найталановитіших майстринь у республіканській , а згодом і Всесоюзній виставках народної творчості 1935-1936 роках. Петриківським майстриням присвячуються шпальти газет та журналів.Педагог звернувся до мінісра освіти УРСР з піклувалнням про відкриття школи , де б діти опанували секрети народної творчості. У 1936 році було відкрито школу декоративного малювання , а Статива О.Ф. став її директором. Це була перша школа у сільській місцевості України. Петриківський розпис у школі викладала Тетяна Якимівна Пата. Випускниками цієї школи стали народний художник України , лауреат національної премії ім.Т.Г.Шевченка , Лауреат премії ім.Катерини Білокур Марфа Ксенофонтівна Тимченко , заслужені майстри народної творчості України Федір Савич Панко, Василь Іванович Соколенко , Надія Митрофанівна Шулик ,Г.І.Пруднікова іт.д.


Відомі люди: народний художник України, Лауреат національної премії ім.Т.Г.Шевченка Марфа Ксенофонтівна Тимченко.

Заслужені майстри народної творчості України:
Пата Тетяна Якимівна (1884-1976), Білокінь Надія Аврамівна (1894-1981), Панко Федір савич (1924-2007) , Шулик Надія Митрофанівна (1922-1992) , Соколенко Василь Іванович(1922 р.н.), Пікуш Андрій Андрійович (1950 р.н.), Глущенко Володимир Андрійович (1939 р.н.), Лауреат премії ім.Катерини Білокур Самарська Ганна Миколаївна (1942 р.н.) , Чернуський Анатолій Олексійович (1947 р.н.), Горбуля Людмила Миколаївна (1951 р.н.),Рибак Наталія Михайлівна (1958 р.н.) , Дека Валентина Іллівна (1957 р.н.) , Гарька Тетяна Анатоліївна (1963 р.н.) , Карпець-Єрмолаєва Валентина Іванівна (1970 р.н.) , Турчин Ніна Іванівна ( 1941 р.н.)
Версія для друку Написати листа

Про цей сайт | Запитання | Адміністратор